Автор: med1

Стоматит є неприємним захворюванням, здатним порушити здоров’я вашої дитини. Щоб не боятися розвитку стоматиту у дитини, слід знати, що це за захворювання і як воно лікується.

Що таке стоматит?

Стоматит — це запалення слизової оболонки порожнини рота. Стоматит може бути локальним (легкого ступеня тяжкості, який займає обмежену ділянку слизової оболонки) або поширеним (важким, що вражає всю поверхню слизової порожнини рота). Розрізняють такі види стоматиту:

• катаральний стоматит (проявляється припухлістю і почервонінням слизової оболонки порожнини рота);
• везикулярний стоматит (супроводжується появою в порожнині рота хворобливих бульбашок, заповнених запальною рідиною);
• ульнарний стоматит (з виникненням дефектів слизової оболонки — виразок).

Причини та симптоми стоматиту

Причини розвитку стоматиту у дитини включають інфекційні та неінфекційні фактори. Інфекційні агенти, що провокують розвиток стоматиту, представлені вірусами (вірус герпесу, ентеровіруси, вірус кору), бактеріями (скарлатина, сифіліс, гонорея), грибками (найчастіше роду Candida). До розвитку інфекційного стоматиту схильні діти раннього віку, які часто заносять в рот предмети, знайомлячись з навколишнім середовищем, а також діти з імунодефіцитними захворюваннями. Сприяти розвитку стоматиту може також порушення правил гігієни порожнини рота.

Неінфекційне запалення в порожнині рота може виникнути внаслідок хімічного або термічного опіку, травми, стоматологічних маніпуляцій, радіаційного впливу. Причиною розвитку стоматиту також може бути дефіцит вітамінів і мікроелементів.

У зв’язку з тим, що слизова оболонка рота і язика володіють великою кількістю чутливих рецепторів, стоматит завжди приносить дитині істотний дискомфорт. Симптоми стоматиту включають:

• біль у порожнині рота, що посилюється під час прийому їжі;
• печіння в роті (іноді на тлі візуально незміненої слизової оболонки рота);
• виразки в роті у дитини;
• бульбашки, заповнені рідиною, в порожнині рота (характерні для гострого герпетичного стоматиту);
• прояви стоматиту у дитини можуть виникнути на язику (у вигляді почервоніння або виразки);
• зниження апетиту;
• підвищення температури тіла;
• втрату ваги (стоматит у новонароджених і грудних дітей призводить до дискомфорту під час смоктання і відмови від їжі);
• дратівливість і примхливість (прояви стоматиту у маленьких дітей у вигляді неврозоподібного стану обумовлено тим, що стоматит викликає безперервний дискомфорт).

Як виглядає стоматит у дітей на початковій стадії?

Початковою стадією стоматиту є катаральний стоматит. Уражена ділянка слизової оболонки порожнини рота запалюється: стає припухлою (набряклою), гарячою і болючою на дотик, червоніє. Згодом можуть з’являтися бульбашки або виразки, запалення поширюється на всю порожнину рота.

Як знеболити стоматит у дитини?

У зв’язку з тим, що стоматит супроводжується дискомфортом і болем у порожнині рота, для полегшення стану дитини під час захворювання стоматит слід знеболити. Знеболювальні препарати за стоматиту у дітей призначає педіатр. Для зменшення болю за стоматиту застосовують спреї з анестетиками і знеболювальними засобами, а також знеболювальні препарати всередину. Для полегшення стану також рекомендується прохолодне пиття.

До якого лікаря звертатися за стоматиту у дітей?

Профілактикою, діагностикою та лікуванням стоматиту у дітей займається лікар-педіатр. Тільки лікар на підставі огляду може поставити діагноз і залежно від причини захворювання призначити кращий засіб від стоматиту у дітей. Під час огляду лікар візуально оглядає порожнину рота, оцінює колір, цілісність, набряк слизової оболонки, наявність висипу і нальотів у порожнині рота. Лікар також проводить повний фізикальний огляд.

Для уточнення природи стоматиту після загального огляду лікар може призначити додаткове обстеження. Можуть бути рекомендовані аналізи (клінічний аналіз крові, тест на ВІЛ, імунограма, мазки зі слизової оболонки порожнини рота для виконання посіву на флору і чутливість до антибіотиків).

Лікування стоматиту у дітей

Щоб швидко вилікувати стоматит у дитини, слід звернутися до лікаря за перших симптомів ураження слизової оболонки рота. Народні засоби від стоматиту у дітей застосовувати не слід.

Лікування стоматиту включає медикаментозні (з використанням лікарських препаратів) і немедикаментозні засоби. Немедикаментозне лікування стоматиту полягає у виключенні причини стоматиту (якщо вона відома), в раціональному догляді за порожниною рота (чищення зубів два рази на день, полоскання рота, використання зубної нитки для очищення міжзубних проміжків від залишків їжі).

Ліки від стоматиту у дітей випускаються у формі місцевих спреїв і мазей, розчинів для полоскання рота і таблеток для застосування всередину. Спреї та розчини для лікування стоматиту у дітей можуть містити знеболювальні, протизапальні та антисептичні компоненти. Щоб швидко вилікувати виразки в роті, також слід дотримуватися дієти з виключенням механічних (груба їжа) і хімічних (кисла, пряна їжа) подразників.

Меню за стоматиту має бути різноманітним і збалансованим. Продукти можна готувати на парі, варити або запікати в духовці. Нижче представлено приблизне меню на тиждень.

Важливо пам’ятати, що стоматит може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом хвороб внутрішніх органів. Для ефективного лікування стоматиту і пошуку причини розвитку захворювання не слід займатися самолікуванням, а необхідно звертатися по допомогу до лікаря за появи перших симптомів.

8 липня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з алергією, який вперше був проведений в 2005 році за рішенням Всесвітньої організації алергії і Всесвітньої організації імунопатології. В 2023 році темою цього Дня обрано: «Дитяча харчова алергія».  

Від різних форм алергії сьогодні страждає приблизно кожен третій житель нашої планети. Кожна третя дитина в країнах Європи страждає алергією, а кожен десятий – на бронхіальну астму. При цьому кожне десятиліття кількість хворих на алергію подвоюється. Це, за прогнозами фахівців, призведе до того, що в найближчі роки більше 50% населення Землі страждатиме від алергічних захворювань. 

За даними статистики в м. Харкові за 1 квартал 2023 р. вперше зареєстровано хворих: 

 – атопічний дерматит – 140 серед дорослого населення, 61 серед підлітків у віці 15-17 років і 256 серел дітей до 14 років; 

 – на бронхіальну астму – 346 дорослий, 0 підлітків та 25 дітей; 

 – алергічний риніт – 377 випадків серед дорослого населення, 86 підлітків та 182 дитини. 

Алергією називається стан підвищеної чутливості організму по відношенню до певної речовини або речовин (алергенів), що розвивається при повторному впливі цих речовин. Механізм алергії полягає в утворенні в організмі комплексів антиген-антитіло, які в свою чергу викликають викид клітинами біоактивних речовин (гістаміну та інших медіаторів запалення таких як серотонін, цитокіни, простагландини) і далі весь каскад їх впливу на організм. В результаті алергічної реакції нормальна захисна функція імунної системи перетворюється в деструктивну, пошкоджуючи власні тканини. 

До найбільш поширених алергенів відносяться: 

1. Побутові алергени: пил, в якому знаходяться мікроскопічні пилові кліщі і продукти їх життєдіяльності; цвілеві гриби; сухий корм для акваріумних рибок (дафнії); перо подушки; таргани і продукти їх життєдіяльності; 
2. Пилкові алергени: злакові (пилок тимофіївки, овсяниці); бур’ян (амброзія, пилок полину); дерев (пилок берези, вільхи, ліщини, клена, дуба). 
3. Харчові алергени: морепродукти (раки, креветки, мідії та ін.), молоко, яйця, злаки, мед, полуниця, цитрусові, шоколад, горіхи, кунжут і багато інших харчових алергенів. 
4. Епідермальні алергени: шерсть, слина, лупа, пух, перо. 
5. Лікарські алергени: антибіотики (ампіцилін, амоксицилін, цефаклор і ін.), анестетики. 
6. Фізичні фактори: вітер, тепло, холод, механічні подразнення. 

Зовнішні симптоми алергії – це результат дії біоактивних речовин, які при алергічній реакції виділяються в кількості, що в сотні разів перевищують норму.

Алергія може проявлятися місцевими реакціями або мати загальний характер. 

До місцевих симптомів відносяться: 

 – набряк слизової носа, чхання, рясні виділення з порожнини носа (алергічний риніт), 

 – сльозотеча, печіння, свербіж, почервоніння і набряклість очей і шкіри навколо очей, відчуття наявності стороннього тіла в очах (алергічний кон’юнктивіт); 

 – відчуття першіння в горлі, утруднений вдих, напади задухи, свистяче дихання, задишка, кашель при алергії, найчастіше сухий, надсадний. 

 – відчуття закладеності вух і зниження слуху через порушення дренажу євстахієвої труби; 

 – висип, почервоніння, свербіж шкіри в місці контакту з алергеном, можливо, також екзема (контактний дерматит); 

 – нудота, біль у області живота, метеоризм, діарея (харчова алергія).

У деяких випадках алергічна реакція може набувати системний характер та викликати стани, які небезпечні для життя: набряк Квінке та анафілактичний шок. При набряку Квінке розвивається набряк язика, піднебіння і гортані, що може привести до задухи. У разі анафілактичного шоку різко знижується артеріальний тиск, порушується кровопостачання життєво важливих органів, відзначається утруднене ковтання, різка блідість шкірі, холодний липкий піт, запаморочення, втрата свідомості. Це стани, які при відсутності невідкладної медичної допомоги призводять до летального випадку.

Для виявлення чинників, що провокують розвиток алергії, проводяться тести, які поділяються на: тести на шкірі, слизових оболонках (in vivo) та тести, засновані на визначенні реакції сироватки крові при взаємодії з алергеном (in vitro). 

Для уникнення розвитку алергічних реакцій необхідно мінімізувати контакт з алергенами, а саме: 

1. Не  вживати в їжу продукти, що містять сильні алергени, такі як коров’яче молоко, яйця, риба, горіхи, цитрусові, фрукти і овочі червоного і помаранчевого забарвлення та ін. 
2. Своєчасно і ґрунтовно лікувати соматичні захворювання (гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів, дисбактеріози кишечника, хронічні тонзиліти і т.д.). 
3. Вживати тільки ті медикаменти, які призначені лікарем, оскільки безконтрольний і у великій кількості прийом препаратів, особливо антибіотиків і жарознижуючих може сприяти розвитку алергічних реакцій. Доведено, що прийом 3 і більше медикаментів одночасно, збільшують ймовірність розвитку алергії до 25%, якщо більше 5 медикаментів – до 50%. 
4. Кімната людини, що страждає алергією, не повинна мати вовняних килимів і ковдр, пір’яних подушок, м’яких іграшок, книги повинні бути на полицях за склом і т.д. 
5. Перш ніж заводити будь-яку домашню тварину, потрібно обов’язково перевірити, чи немає алергії на його шерсть.
6. По можливості відмовтеся від прогулянок на природі вранці та вдень, коли дерева і рослини виділяють найбільшу кількість пилку; не виходьте з будівель у спеку та вітряну погоду; здійснюйте прогулянки у похмурі та дощові дні; користуйтеся на вулиці сонцезахисними окулярами; після повернення додому прийміть душ, промийте ніс та очі.

У кожної людини алергія індивідуальна, тому важливо своєчасно розібратися в її причинах, що має значення для ефективного лікування і профілактики алергічних хвороб.

У м. Харкові на базі алергологічного відділення КНП «Міська клінічна лікарні №27» ХМР (вул. Пушкінська, 41) надається стаціонарна і ургентна допомога дорослому населенню з гострою кропив’янкою, набряком Квінке, анафілактичним шоком, приступом бронхіальної астми. Допомога дитячому населенню надається в алергологічному відділенні КНП ХОС «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», розташованому за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 337а. 

Після попередньої публікації про йодну профілактику Міністерство охорони здоров’я отримало багато додаткових запитань. Наші спеціалісти подготували відповіді на найпоширеніші з них.

1. Чому розчин йоду неефективний? Адже в його складі той самий йодид калію?

Інші види йодних розчинів (спиртовий розчин йоду, розчин Люголя, повідон-йод) не всмоктуються та не накопичуються в щитоподібній залозі, отже не захистять від радіоактивного йоду. Йдеться як про приймання всередину, так і про нанесення йодних сіточок.

Прийом зазначених препаратів в кращому випадку не принесе жодного ефекту, в гіршому ж – зашкодить (хімічні опіки ротової порожнини, стравоходу тощо).

Тому єдиним препаратом для ефективної йодної профілактики залишається калій йодид.

2. Чому калій йодид не рекомендовано вживати людям 40+? 

Після 40 років щитоподібна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, отже прийом калію йодиду може завдати більше шкоди, ніж користі.

Варто пам’ятати, що калій йодид захищає лише щитоподібну залозу і не може захистити інші органи.

3. Чи можна використати для йодної профілактики препарати, що містять меншу кількість такої ж активної речовини?

Подібні препарати або харчові домішки містять у сотні разів меншу дозу калія йодиду, ніж необхідно для профілактики опромінення у разі ядерних подій. Прийом сотень таблеток таких препаратів не може розглядатися як реальний профілактичний захід, оскільки людина просто фізично не здатна спожити таку величезну кількість таблеток.

4. Як розрахувати потрібну дозу йодиду калію дітям?

Слід дуже уважно ставитися до дозування препарату. Потрібну дозу допоможе розрахувати лікар. Украй важливо не плутати міліграми (мг) і мікрограми (мкг). Зокрема, препарат, доступний для йодної профілактики в Україні, містить 125 мг активної речовини в 1 таблетці.

5. Якщо жінка, старша за 40 років, вагітна або годує грудьми, чи потрібно їй приймати йод?

Так. У цьому випадку приймати калій йод треба. Під час вагітності та годування грудьми щитоподібна залоза жінки є активнішою, ніж у невагітних жінок, і кількість радіоактивного йоду, що поглинається, збільшується.

6. Чи потрібно приймати калій йодид людям, у яких видалена щитоподібна залоза? А якщо видалена одна доля?

Якщо вам повністю видалили щитоподібну залозу, калій йодид приймати не потрібно. У разі, якщо видалення було частковим, й одна доля залишилася, потрібно проконсультуватися з лікуючим лікарем.

8. Коли приймати калій йодид?

Препарат не можна використовувати «для профілактики». Його приймають одноразово виключно після оповіщення від офіційних органів влади.

Оптимальним є прийом калію йодиду за 6 годин до впливу радіоактивного йоду. Зважаючи на малу ймовірність прогнозування такої ситуації, допустимим для прийому препарату є проміжок часу від 24 годин до моменту надходження радіоактивного йоду до організму та до 8 годин після його впливу.

Пізніший прийом препарату є шкідливим для організму.

У будь-якому випадку потрібно дочекатися офіційного оголошення місцевих органів влади про початок йодної профілактики.

9. Що робити тим, хто вже приймав калій йодид профілактично (наприклад, пили 5 днів)? 

Якщо приймали калій йодид щодня у повній дозі 125 мг, то слід негайно припинити його прийом, оскільки це є недоцільним передозуванням і шкідливим перевантаженням щитоподібної залози. Якщо ж вживали інші засоби зі значно меншою дозою активної речовини, – то не звертати на це уваги і виконувати поточні вказівки з йодної профілактики рекомендованим препаратом (фармацевтична форма 125 мг).

Яку небезпеку несуть аварії на атомних станціях?

У разі аварії на ядерних установках атомної станції може відбутися викид радіоізотопів йоду, цезію, стронцію та інших радіонуклідів. В результаті викиду може утворитися радіаційна хмара, яка по своїй протяжності може забруднювати ґрунт, поверхні, їжу та воду. Крім того, опади з хмари можуть осідати на шкірі та одязі людини. Так виникає зовнішнє опромінення, а при споживанні забруднених харчових продуктів – внутрішнє. Значна частина викидів містить радіактивний йод, або так звані радіоактивні ізотопи йоду («поганий йод»). Якщо не вживати заходів захисту, то в такому разі радіоактивний йод дуже легко і швидко поглинається щитоподібною залозою (особливо у дітей) і може призвести до її захворювань.

Значний ризик для здоров’я має внутрішнє опромінення, – коли радіоізотопи потрапляють в організм людини через вдихання повітря чи споживання забруднених продуктів.

Що таке йодна профілактика?

Щоби зменшити негативний вплив радіоактивного йоду на щитоподібну залозу, використовується калій йодид. Такий захід називають йодною профілактикою. Після прийому препарату відбувається блокування щитоподібної залози, що перешкоджає накопиченню в ній радіоізотопів йоду.

Прийом калій йодиду – офіційне оповіщення

Приймати профілактичну дозу йодиду калію потрібно тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики! Таке оповіщення проводиться  місцевими  органами виконавчої влади всіма  доступними  засобами масової інформації.

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному  прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіоактивної хмари. Прийом препарату залишається ефективним одночасно з надходженням «хмари» та через 6 годин після. Не рекомендуємо прийом препарату через 24 годин після надходження хмари.

Де брати калій йодид у разі потреби?

Держава закупила необхідну кількість йодиду калію. Кожен регіон отримав необхідну кількість з розрахунку чисельності населення. У разі аварії будуть оперативно визначені пункти його видачі, найближчі до місця проживання людей.

Якщо аварія вже сталася, категорично не рекомендовано залишати місце укриття до офіційних повідомлень місцевої влади. Так можна наразитися на ще більшу небезпеку. У будь-якому випадку варто чекати сповіщень від місцевої влади.

Кому і в яких дозах потрібно приймати йодиду калію?

• діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) – 16 мг,
• діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг,
• діти від 3 до 12 років – 62,5 мг,
• підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Людям старшим за 40 років калій йод не призначають!

Які наслідки прийому йодиду калію?

Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих. Але якщо приймати такі препарати протягом тривалого часу і у неправильному дозуванні, підвищується ризик зниження функції щитоподібної залози. Отже, приймати йодовмісні препарати для профілактики не варто.

Використання спиртового розчину йоду чи розчину Люголя є неефективним та завдасть лише шкоду!

Пам’ятайте також про інші заходи захисту у разі радіаційної аварії: перейдіть в укриття, щільно закрийте вікна і двері (не здійснюйте провітрювання), упакуйте харчові продукти або помістіть їх в закриті ємності, накопичте запас чистої води.

При аваріях на ядерних об’єктах може виділятися радіоактивний йод (I-131). При надходженні в організм він вибірково накопичується в щитоподібній залозі і спричиняє її опромінення й ураження. Це підвищує ризик раку щитоподібної залози у немовлят, дітей та молодих людей через багато років після дії радіації. Єдиний препарат для ефективного запобігання радіаційному ураженню щитоподібної залози містить калій йодид.

Коли людина приймає потрібну кількість йодиду калію в потрібний час, це може допомогти заблокувати щитоподібну залозу від поглинання І-131: вона поглинає калій йодид, і не має місця для І-131.

Однак, калій йодид (стабільний йод) корисний лише в окремих ситуаціях в конкретних дозах і для певних груп людей. Тож приймати його «про всяк випадок» – не можна! Він може зашкодити здоров’ю.

До побічних ефектів неконтрольованого прийому стабільного йоду відносять:

• висипання на шкірі;
• запалення слинних залоз із набряком та болем, частковою втратою смаку та сухістю у роті;
• шлунково-кишкові розлади – нудоту, діарею;
• серйозні алергічні реакції – лихоманку і болі в суглобах, набряк частин тіла (обличчя, губ, язика, горла, рук або ніг), проблеми з диханням, говорінням або ковтанням; хрипи або задишку;
• розлади серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, тахікардію, фібріляцію передсердь;
• розлади нервової системи: збудження, тремтіння, тремор рук;
• зоб – збільшення розмірів щитоподібної залози;
• втрату маси тіла;
• гіперфункцію щитоподібної залози
• зниження функції щитоподібної залози (гіпотиреоз), небезпечний зниженням частоти пульсу, артеріального тиску.
• також є ризик смерті.

Не вживайте калій йодид, якщо ви не отримали відповідної вказівки від органів охорони здоров’я чи ДСНС.

Слідкуйте за інформацією від офіційних джерел і якщо маєте бодай якісь сумніви – проконсультуйтеся з лікарем перед вживанням йодиду калію.

14 червня 2023 р. В усьому світі вкотре відзначатиметься Всесвітній день донора крові. Офіційно оголошений Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров’я щорічним заходом у 2005 році, цей День надає особливу можливість віддати шану добровільним донорам крові у всьому світі, подякувати за даровану людям кров, та привернути увагу всього світу до одного з найважливіших напрямків діяльності загального доступу до безпечної крові. Дата була обрана у честь дня народження Карла Ландштейнера (14.06.1868), австрійського лікаря, імунолога, який отримав у 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Перше успішне переливання крові було проведено у 1881 році англійським акушером-гінекологом Джеймсом Бланделлом. Це врятувало життя жінки, у якої виникла післяпологова кровотеча.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

В цей день ми висловлюємо подяку людям, які добровільно і безоплатно здають кров, необхідну для порятунку людського життя, і підвищуємо обізнаність про необхідність регулярного донорства крові для того, щоб забезпечити всім особам і громадам своєчасний доступ до безпечних та якісних продуктів донорської крові, що є невід’ємною частиною загального охоплення населення медичною допомогою і одним з ключових моментів ефективної системи охорони здоров’я.

У 2023 р. кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора крові проходить під девізом «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям і робіть це часто». У центрі її уваги – пацієнти, які потребують переливання крові протягом усього життя, та роль, яку може зіграти кожна людина, зробивши цінний подарунок у вигляді крові чи плазми. Крім того, наголошується на важливості регулярної здачі крові або плазми для створення стабільних і безпечних запасів крові та продуктів крові, доступних завжди і всім у всьому світі, щоб усі потребуючі пацієнти могли отримувати своєчасне лікування.

Кампанія має такі цілі:

• відзначити та віддячити людям, які здають кров, та стимулювати більше людей до того, щоб ставати донорами крові;
• стимулювати здорових людей до того, щоб регулярно здавати кров, настільки часто, наскільки це безпечно та можливо, щоб допомогти покращити якість життя пацієнтів, залежних від переливання крові, та зробити свій внесок у створення запасів безпечної крові в усіх країнах світу;
• підкреслити велике значення добровільного безоплатного регулярного донорства крові та плазми для забезпечення загального доступу до безпечних продуктів крові в усіх країнах; 
• мобілізувати уряди та партнерів щодо розвитку надання підтримки національним програмам переливання крові, їх зміцнення та фінансування на національному, регіональному та глобальному рівнях. Заходи, покликані популяризувати тему Всесвітнього дня донора крові цього року, можуть включати церемонії вшанування донорів, кампанії в соціальних мережах, спеціальні трансляції у засобах масової інформації, публікації в соціальних мережах за участю донорів крові, зустрічі та семінари, музичні та інші культурні заходи знак подяки донорам, а також розфарбовування знакових пам’яток у червоний чи жовтий колір. Країни рекомендують розповсюджувати в різних засобах масової інформації історії людей, зокрема пацієнтів, залежних від переливання крові, чиї життя були врятовані завдяки донорству крові або плазми, як один із способів стимулювання донорства.

  Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну докорінно змінило все наше життя. Незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм завзяттям та бойовою майстерністю. Війна — жахіття з безліччу жертв та поранених.     Оперативний збір донорської крові — життєво необхідна можливість тилу врятувати якомога більше постраждалих. 

         Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці та цивільні, яким  ми можемо допомогти, здавши кров, котра рятує життя. Потреба в донорській крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують і цивільні, які постраждали від воєнних дій. Війна не скасувала і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів.

Достатня кількість безпечної донорської крові та її компонентів – пріоритет діяльності МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:

•    пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
•    військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас;
•    хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
•    опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
•    онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування.

Кров та її компоненти потрібні:

• пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
• жертвам серйозних аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо.

Харківський обласний Центр служби крові безперебійно працює з перших днів повномасштабного вторгнення – «У війні немає свята. Твоя кров буде воювати». За цей час багато хто з харківʼян та жителів області зміг спробувати себе в ролі донора, щоб допомогти тим, хто готовий віддати життя за нас.

Сьогодні на Харківщині 95% запасів крові забезпечуються завдяки добровільним безоплатним донорам. Пріоритетним напрямком розвитку служби крові Харківської області є забезпечення закладів охорони здоров’я якісними та безпечними продуктами крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» є центральною, спеціалізованою установою, що здійснює заготівлю, переробку, зберігання донорської крові та її компоненті і виготовлених з них препаратів. Постійний аналіз використання компонентів донорської крові, визначення потреб лікувальних закладів та повноти їх забезпечення становить невід’ємну частину роботи служби крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» має сучасну, оснащену обладнанням європейського рівня операційну залу для забору крові. За Європейськими стандартами проведення скринінгу крові та її компонентів проводиться методами хемілюмінісцентного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). У практику роботи лабораторії Харківського обласного центру служби крові ці методи впроваджено для обстеження донорської крові на наявність маркерів гемотрансмісивних інфекцій і виконується на аналізаторах закритого типу ARCHITECT і2000sr та ПЛР на Roche Cobas S201 NAT с системою Hamilton. Введення в роботу зазначених аналізаторів дозволило підвищити рівень інфекційної безпеки компонентів донорської крові до стандартів Європейського Союзу та надало можливість централізовано обстежувати всю донорську кров, заготовлену в місті та області.

Сучасні сепаратори клітин крові «Амикус» та «Трима» дають можливість заготовляти високоякісні компоненти крові – «Тромбоцити, аферез». Переливання яких дозволяє отримати більш виражений та тривалий клінічний ефект при корекції тромбоцитопенії, в першу чергу в онкологічній та гематологічній практиці, а також проводити агресивні види хіміо- і променевої терапії, пересадку кісткового мозку.

Велика увага приділяється питанню вдосконалення автоматизованої системи управління служби крові (АІС), як передумови для розвитку єдиної загальнодержавної системи служби крові України. 

З метою забезпечення населення інфекційно безпечними компонентами перевага надається донорству та заготівлі крові або її компонентів від активних кадрових донорів. Показник донацій від активних кадрових донорів складає 53%. 

                         Як підготуватися до здачі крові?

•    Сдача крові – абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб нашкодити. Організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидке відновлення закладено в нас біологічно.
•   Напередодні відмовтеся від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі, молочних продуктів і яєць. Рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів). Вранці обов’язково легко поснідайте.
•    Заборонено вживати алкоголь та енергетичні напої за 48 годин (2 доби) до процедури здачі крові, лікарські засоби за 72 години (3 доби). Не куріть протягом 2 годин до процедури та 2-3 години після. 
•    Після здавання крові відпочиньте протягом 10 хвилин, з’їжте легку їжу та випийте солодкий чай;
•    Протягом наступних 12 годин краще уникати інтенсивних фізичних навантажень.

            Ви можете стати донором крові:

• якщо Вам не менше 18 років;
• якщо Ваша вага не менше 50 кг;
• Ви не приймаєте постійно ліки й не маєте хронічних хвороб;
• приходьте просто з паспортом (можна Дія),
• після тату, операцій має минути 6 місяців.

Донорська кров заготовлюється винятково одноразовими системами. Вона обов’язково обстежується на гепатити «В» і «С», сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Тому, здавши кров, можна не тільки допомогти хворим, а й безоплатно обстежитись на вище зазначені інфекції.

Донори, які безоплатно здали 40 максимально допустимих разових доз крові або 60 максимально допустимих разових доз плазми, отримують звання «Почесний донор України», їм видається відповідне посвідчення та нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, які безоплатно здали кров або її компоненти 100 разів і більше, відзначаються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України понад 50 тис. українців отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнано гідними високого звання «Заслужений донор України». 

Що стосується питання роботи служби крові України в умовах війни, то на сьогодні КНП ХОР «ОЦСК» вжито максимальних заходів безпеки для Вас та для наших працівників з урахуванням національних та світових рекомендацій. 

Ви можете здати кров в м. Харків:

Харківський обласний центр служби крові 

(вул. Клочківська, 366)

Понеділок — п’ятниця: з 08:00 до 15:00

Субота: з 08:00 до 13:00

УСІ ПИТАННЯ: +380 (95) 570 47 66

КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І. Мещанінова» ХМР 

(пров. Балакірєва, 3А)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 057 725 81 64

+38 050 323 59 56

Збінська Марина Володимирівна 

ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» 

(в’їзд Балакірєва, 1)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 050 149 71 95 

+38 068 659 79 67

Зарудний Олег Олександрович 

КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР 

(вул. Краснодарська, 104)

Вівторок, середа, четвер, п’ятниця: з 08:30 до 11:00

+38 068 889 50 20

Аржанніков Іван Сергійович 

КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (просп. Олександрівський, 122)

Понеділок — п’ятниця з 08:30 до 11:30

+38 057 725 09 69

Тютюнник Ірина Вячеславівна.

Ви можете здати кров в Харківській області:

КНП «Красноградська центральна районна лікарня» (вул. Шиндлера, 87)

Через п’ятницю

16 та 30 июня з 08:00 до 12:00

+38 099 563 95 03

Фесенко Микола Олексійович

КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» (вул. Машинобудівників, 29)

щочетверга з 08:00 до 12:00

+38 057 457 71 03

Козлов Володимир Володимирович

КНП «Первомайська центральна районна лікарня» (вул. Світанкова, 3)

Через четвер

15 та 29 червня з 08:00 до 12:00

+38 066 160 40 04

Крестиліна Раїса Олексіївна

Відділення трансфузіології «Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенка»
щосереди з 07:00 до 11:30

+38 066 994 30 52

Мосенцева Валентина Віталіївна

КНП «Зміївська центральна районна лікарня» ЗРХО (Таранівське шосе 1Б)

Щовівторка з 08-00 до 12-00

+38 063 306 32 99

Гусейнова Наргіз Магерамівна

Бути донором – почесна і благородна справа!!! Робити добро легко!!!

Пам’ятайте: лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лих

Разом до Перемоги!

Лишай – це дерматологічні інфекційні захворювання схожої симптоматики, які викликаються вірусами або грибками.

Класифікуються залежно від збудника, локалізації та ступеня ураження шкірних покривів. Згідно зі статистикою ВООЗ, понад 70% дітей уражаються даним шкірним захворюванням, як у новонародженому віці, так і старше.

До групи лишаїв входять:

• лишай Жибера або рожевий лишай;
• стригучий лишай (найпоширеніша форма);
• оперізувальний лишай;
• червоний плоский лишай або лишай Вільсона;
• мокнучий лишай або екзема;
• простий лишай обличчя;
• лускатий лишай або псоріаз;
• висівкоподібний лишай.

Достовірно механізм зараження не виявлено, оскільки не кожна дитина, яка контактує з носієм патології, хворіє на лишай.

Існує низка чинників-каталізаторів, що збільшують ймовірність розвитку захворювання, серед яких:

• генетична схильність;
• захворювання органів травного тракту;
• ендокринологічні дисфункції;
• аутоімунні патології;
• гіперфункція потових і сальних залоз;
• стрес;
• фізичне перенапруження;
• переохолодження організму;
• приймання деяких лікарських препаратів тощо.

Пізнє виявлення плями лишаю нерідко призводить до того, що уражається все більша площа шкіри, спричиняючи свербіж, лущення та дискомфорт. Часто діти розчісують і травмують уражені ділянки шкіри, що сприяє приєднанню бактеріальної інфекції до основного захворювання.

Для того щоб виявити і вивести лишай зі шкіри дитини, необхідно звернутися до фахівця. Лікар, у компетенції якого перебуває діагностика і терапія лишаю у дітей – це дитячий дерматолог.

Крім лікування, важливе значення в усуненні та запобіганні рецидиву захворювання має профілактика.

Профілактичними заходами первинного або повторного виникнення лишаю слугують:

• зміцнення імунітету дитини (загартовування та ін.);
• дотримання норм гігієни (миття рук, миття приміщень з дезінфекційними засобами тощо);
• окремі індивідуальні речі (постільна та особиста білизна, посуд, іграшки тощо);
• часте прання одягу дитини, особливо після контакту з тваринами або хворими людьми;
• приймання душу, а не ванни для уникнення поширення інфекції;
• заміна синтетичного одягу на натуральний;
• зменшення перебування на сонці (тепло провокує зростання колоній грибка) тощо.

Як передається лишай?

Основними джерелами захворювання є вуличні коти та собаки, або предмети, що містять лусочки їхньої шкіри, уражені збудником – зоонозна форма. Однак, лишай може передаватися і від людини до людини – антропонозна форма передачі, а також за допомогою грибків, що мешкають у ґрунті – геофільний шлях передачі. Віруси ж, як причина лишаю, можуть тривалий час перебувати в організмі людини і тварин, і тільки при зниженні імунітету дитини спровокувати захворювання.

Лишай не завжди заразний. Так, дитяча мокнуча екзема виникає внаслідок інфікування мікротріщин шкіри, дерматозів або за наявності алергічної реактивності у батьків дитини. Згідно зі спостереженнями фахівців, алергічні захворювання матері (астма, риніт або нейродерміт) на 40% збільшують ймовірність виникнення екземи в дитини. А рожевий лишай Жибера нерідко є наслідком ГРВІ та не передається іншим людям.

Періодом високого ризику зараження лишаєм є весна-літо, адже більшу частину часу дитина проводить на вулиці та в контакті з іншими дітьми.

Контагіозними (заразними) видами лишаю є рожевий, стригучий і оперізувальний. Вони вимагають обов’язкової ізоляції дитини для попередження стрімкого поширення захворювання.

Не передаються червоний плоский, висівкоподібний лишай, а також псоріаз і мокнуча екзема.

Який вигляд має лишай?

Характер специфічної симптоматики лишаю залежить від виду збудника та особливостей реакції організму на патоген.

Так, стригучий лишай або трихофія викликається грибом трихофітоном і здебільшого вражає дітей до 14 років. Найчастішою локалізацією стригучого лишаю є шкіра голови та шиї, нігті та зона пахвових западин.

Ознаки трихофії:

• чітко обмежена червона або рожева пляма на волосистій частині шкіри;
• висока швидкість збільшення площі плями;
• набряк і висип (пухирці) на ураженій ділянці шкіри;
• поява білих лусочок на плямі лишаю;
• часта відсутність свербежу;
• порідіння волосся в зоні запаленої шкіри тощо.

Лишай Жибера (рожевий), ймовірно, спричиняється вірусом герпесу і локалізується переважно на спині, животі, на обличчі та в складках шкіри.

Ознаки рожевого лишаю:

• наявність однієї великої (материнської) плями, яка поступово збільшується в розмірі;
• пляма округлої форми з чіткими межами;
• суха шкіра, що лущиться, в центрі плями;
• свербіж шкіри.

Висівкоподібний або різнокольоровий лишай виникає у дітей внаслідок активності грибків Malassezia furfur і Pityrpsporum orbiculare, які локалізуються в роговому шарі шкіри та поступово охоплюють дедалі більші ділянки шкірного покриву. Здебільшого до цього типу захворювання схильна шкіра грудей, живота і спини, особливо у дітей з гормональними порушеннями (цукровий діабет, ожиріння та ін.) і гіпергідрозом (підвищена пітливість). Також цю форму захворювання можуть спровокувати: туберкульоз, лейкоз або ревматизм.

Ознаки висівкоподібного лишаю:

• на ранній стадії плями зеленуватого кольору без чітких меж, які потім трансформуються в жовтий, коричневий або рожевий колір;
• схильність утворювати велике вогнище ураження шкіри;
• лущення та свербіж, особливо на тлі стресу та гігієнічних процедур.

Оперізувальний лишай або оперізувальний герпес викликається вірусом герпесу, але в дитячому віці має форму вітряної віспи або вітрянки, до якої виробляється довічний імунітет.

Етіологія червоного плоского лишаю достовірно не встановлена, він локалізується як на шкірі зап’ясть, живота, грудей, так і на слизових оболонках.

Ознаки червоного плоского лишаю:

• плоскі вузлики на шкірі червоного або фіолетового кольору, схильні до утворення великих вогнищ патології;
• блідо-рожеві плоскі вузлики на слизових покривах;
• свербіж і чутливість уражених ділянок шкіри;
• деформація нігтьової пластини, з подальшим її руйнуванням.

Простий лишай обличчя або суха стрептодемія виникає через активність стрептокока і локалізується переважно на обличчі, але також на шкірі сідниць, кінцівок і спини.

Ознаки простого лишаю обличчя:

• округлі рожеві плями, що лущаться, до 4 см у діаметрі;
• відсутність свербежу;
• зникнення плям під впливом ультрафіолету;
• наявність тимчасової депігментації в місці плям лишаю.

Як розпізнати лишай у дитини?

Оскільки існують різні типи захворювання, проводиться диференціальна діагностика, яка зазвичай включає:

• дослідження зішкрібу шкіри під мікроскопом;
• люмінесцентні проби (характерна флюоресценція уражених ділянок);
• серологічний тест (аналіз крові на наявність антитіл до збудника);
• бакпосів на мікрофлору;
• біопсію шкіри;
• огляд під лампою Вуда;
• дослідження морфології клітин тощо.

Під керівництвом лікаря одужання настає досить швидко, а дотримання всіх його рекомендацій мінімізує ймовірність виникнення рецидивів захворювання.

Різні форми лишаю мають схожі клінічні ознаки. Зазвичай першим симптомом захворювання є поява плями на шкірі дитини переважно рожевого кольору. Надалі з’являється наступна пляма на сусідній ділянці шкіри, які можуть зливатися. Крім утворення плям, інфікована шкіра починає лущитися і свербіти, у деяких випадках у дитини підвищується температура тіла і збільшуються лімфовузли.

Серед найімовірнішого місця розташування плям лишаю виділяють:

• верхні кінцівки;
• шкіра голови;
• живіт;
• локалізація потових залоз тощо.

Чим небезпечний лишай у дітей?

Найбільшу небезпеку для дітей мають такі наслідки лишаю:

• приєднання бактеріальної інфекції;
• поширення патології на внутрішні органи (кістки, мозок тощо);
• розвиток імунодефіциту.

Однак, ступінь і характер ускладнень після захворювання залежать від виду лишаю. Так, рожевий лишай протікає без побічних ефектів і не викликає погіршення здоров’я дитини. Трихофітія призводить до утворення залисин, а висівкоподібний, стригучий і червоний лишаї викликають приєднання вторинної інфекції, що значно ускладнює лікування.

Оперізувальний лишай може спровокувати постгерпетичну невралгію, а також:

• порушення рухової активності рук і ніг;
• зниження і часткову втрату чутливості кінцівок;
• запального процесу в структурах ока (очне яблуко, рогівка та ін.);
• запалення тканин внутрішніх органів (печінка, оболонки спинного і головного мозку та ін.).

До якого лікаря йти якщо в дитини лишай?

Як ми вже згадували, лікар, який займається діагностикою та лікуванням дерматологічних захворювань – це дерматолог. Оскільки будова та функціонування шкіри маленької дитини суттєво відрізняється від шкіри дорослого, постановкою діагнозу має займатися саме дитячий дерматолог.

Особливостями шкіри дітей, які зумовлюють високу чутливість до зовнішніх подразників і патогенів, є:

• товщина шкіри (у дорослої людини вона втричі товща);
• пухкий епідерміс;
• відсутність еластичних волокон;
• слабка здатність утворювати пігменти шкіри (низька захисна функція);
• невисокий ступінь терморегуляції тощо.

Захворювання шкіри та її придатків (волосся і нігті) може бути наслідком різних патологічних процесів у дитячому організмі (системні або аутоімунні захворювання, та ін.), тому нерідко може знадобитися додаткова консультація дитячих невролога, імунолога, інфекціоніста або інших фахівців.

Який буває лишай у дітей?

Найчастіше у дітей виявляють: оперізувальний, стригучий і різнокольорові (висівкоподібний, рожевий, червоний) типи лишаю.

Як вилікувати лишай у дитини?

Для того щоб результативно позбутися лишаю, необхідно звернутися до лікаря. Самолікування та безконтрольне використання лікарських препаратів і засобів народної медицини можуть значно зашкодити здоров’ю дитини, а заразні форми захворювання в обов’язковому порядку потребують припинення контакту з іншими дітьми та ізоляції дитини.

Тривалість і склад курсу терапії залежить від типу патології та ступеня її вираженості.

Зазвичай для лікування лишаю мікотичного походження використовують системні протигрибкові препарати, локальну терапію антимікотичними гелями/мазями, полівітамінні комплекси та імуномодулятори. Після курсу лікування проводять аналіз на гриби (мікроскопічний аналіз на патогенні гриби), тричі негативна проба слугує індикатором повного одужання.

Лишай вірусної етіології передбачає застосування противірусних засобів і препаратів для дезінтоксикації організму.

Для зменшення свербежу за патології, як грибкового, так і вірусного походження ефективні антигістамінні та протизапальні (кортикостероїдні мазі) препарати.

Так, для лікування рожевого лишаю нерідко буває достатнім застосування УФ-терапії, дотримання гіпоалергенної дієти (яка не містить тваринного білка) і носіння одягу з натуральних тканин. Для зменшення свербежу шкіри рекомендуються мазі, що знижують її чутливість. Заходи профілактики лишаю Жибера включають своєчасне лікування ГРЗ, ГРВІ, а також повноцінний догляд за порожниною рота (лікування карієсу, захворювань ясен і горла). Важливо не допускати переохолодження дитячого організму і вчасно приймати вітамінні комплекси.

Терапія оперізувального лишаю передбачає прийом препаратів-активаторів імуногенезу, противірусні та седативні засоби. Також ефективним є місцевий вплив УЗ, УФО або лазера на уражені ділянки шкіри, за необхідності проводять рефлексотерапію або новокаїнову блокаду (за інтенсивного больового синдрому).

Для закріплення ефекту від лікування рекомендується змінити раціон і включити в нього продукти, що містять біофлавоноїди й антиоксиданти (вишня, яблука, лохина тощо) і збагачені вітаміном Е (жирні сорти риби, волоські горіхи та ін.). Також важливо не допускати розчісування бляшок лишаю і дотримуватися гігієни.

Для усунення висівкоподібного лишаю ефективним є вплив протигрибкових засобів місцевого та системного застосування. Раціон бажано збагатити продуктами, що містять залізо (яблука, сочевиця тощо), а також молочними та рослинними стравами.

Стригучий лишай добре піддається лікуванню місцевими протигрибковими та йодовмісними препаратами, але в разі сильного запалення рекомендовано приймання антимікотиків всередину. Також для терапії цієї патології потрібно приймати вітамінні комплекси та імуномодулятори. Волосся на уражених ділянках необхідно збривати або зістригати.

Червоний плоский лишай лікується за допомогою ПУВА-терапії (застосування фотосенсибілізаторів), приймання кортикостероїдів і протималярійних препаратів.

Існує низка продуктів, які слід обмежити в разі захворювання будь-яким із типів лишаю, а саме:

• мандарини;
• копченості;
• консерви;
• солодощі (особливо кремові торти);
• чай і какао.

Серед продуктів, що полегшують симптоматику захворювання і прискорюють одужання, виділяють зелені овочі, молочні продукти і зернові каші.

Однак, будь-які дії мають проводитися під наглядом і зі схвалення лікаря. Своєчасне звернення до фахівця значно прискорює одужання і дає змогу попередити ризик розвитку рецидиву патології.

У дітей часом на фоні підвищення ацетону може погіршуватися стан організму.

Вперше це захворювання описали в 1961 році німецькі вчені. Вони дослідили проблему кетонемії в дитячому віці (так звану “ацетонемічну блювоту”).

Зазначають, що хворобу може викликати вірусне захворювання, голодування чи переїдання, вживання незвичної їжі або стрес.

Зміна кількості кетонових тіл має негативні наслідки:

• якщо їхня кількість збільшується, це може спричинити різке падіння  рівня глюкози в крові (або глікемія);
• у разі різкого зменшення виникає ацидоз (порушення кислотно-лужного балансу в організмі).

Характерною ознакою є запах ацетону з рота малюка.

Симптомами ацентономічного синдрому є:

• нудота та блювання;
• діарея чи закреп;
• блідий колір шкіри;
• слабкість;
• підвищення температури;
• характерний запах ацетону з рота;
• запаморочення.

Лікарі зауважують, що під час блювоти або діареї дитина втрачає велику кількість води та потребує невідкладної допомоги.